?

Log in

No account? Create an account
entries friends calendar profile Добре поїхали Previous Previous Next Next
Екостежки Міжрічинського парку - Клуб екологічного туризму "Добре поїхали"
jarkokozak
dobre_poixaly
jarkokozak
Екостежки Міжрічинського парку
Originally posted by freckle06 at Екостежки Міжрічинського парку
Не встигла я як слід переварити захоплення від фотографій нової екостежки через Бондарівське болото у Міжрічинському парку, як випала нагода побачити її на власні очі. Звісно ж до парку я вже традиційно вирушила з клубом «Добре поїхали». Поїздка трохи відрізнялася від звичайної, бо виїзжджали ми з Києва досить таки пізнно і поверталися також пізно))). Цілий день гуляли парком, відвідали аж три екостежки, а у вечірній час на нас чекала велика вечеря з багаттям від гуру кулінарії Ярослава Козака. А тепер по порядку)


Напередодні поїздки всю ніч йшов дощ, щоправда, я його не чула)))) але зранку він перестав і навіть трохи роз'яснилося. А тому всі туристи прибули вчасно і рівно о 10 ранку група рушила в дороогу.
Вже біля Київського моря наш автобус накрило дощем, але це тривало недовго і ми навіть змогли висадитися на звичному місці помилуватися морськими краєвидами))))


З одного боку море було синім, з іншого аж чорним, а на Правому березі світило сонечко)))






Дорогою нас зустрів директор парку — Андрій Сагайдак і ми зробили коротку зупинку на крутому березі Десни.


Осінь)




А потім проминувши поворот до Отрохів рушили далі до екостежки «Соколиний луг». Я тут була вперше.












Внизу це старе русло Десни, зараз тут утворилася ціла плеяда озер.




Сама стежка, в принципі, йшла по верху, але ж ми легких шляхів не шукаємо, тому то стрімко спускалися до води, подивитися на боброві нори та роботу їх гострих зубів,






то знову дерлися вгору по мокрому слизькому листі.


Дехто з нашої групи, трохи поблукавши лісом, назбирав пакет маслюків, я ж топала суто по стежці, то ж жодного грибочка не зустріла, ну хіба, що мухомора)))




А цей гриб їстівний, нагадує вухо, і за словами Андрія, на смак схоже на сире вухо, правда хто зна яке воно оте вухо на смак))) Словом ця слизька желеподібна субстанція гриб, та ще й їстівний))))




А ці кулькі на листі — це так звані хатинки, в яких вже на зиму поховалися мухи, одну з них ми розбудили))))




Тим  часом розпочався сильний дощ, який змінювало сонце, або це все поєднувалося)))








Андрій розповідає про нори барсуків, про те як складно вполювати цю тварину.




Види з оглядового майданчика, ініціаторами його створення стали бобри, саме вони звалили найбільші дерева, які заважали огляду)))




Ці гриби, також можна їсти)))






А саме цікаве, що на цьому маршруті орудує справжній маньяк. Ну а як можна назвати особу, яка повисмикувала всі вказівники на екостежці і окрім того старанно позрізала позначки з дерев. Виглядає це дуже зловіще))) Чим вам не страшилка на передодні Хелоуїну (ми були в парку 28 жовтня).


Знову починає накрапати дощ, тож повертаємо до автобусу, хоча звісно його можна було перечекати тут, але в нас попереду ще досить насичена програма)))


Переїжджаємо до Отрохів, там робимо невеличкий перекус та дегустацію алкогольних напоїв від поліської білочки та вишнівки з тернівкою від Ярослава Козака.  Після того екскурсія музеєм, чудові розповіді Андрія0, вже вкотре тут і щоразу чую щось нове.








Чим класний цей музей, що можна всі експонати потрогати і навіть приміряти. Дівчата увійшли в кураж і влаштували справжню фотосесію.








А тим часом Ярослав почав готуватися до вечері.




Відправившись по дрова до будиночку волонтерів, надибала на такі вказівники, це я як зрозуміла буде маркування нового маршруту.




Поки ще було засвітло зробили групову фотографію.


Останні поради і залишаємо Козака біля багаття куховарити, а самі рушає на маршрут.


Це нова екостежка, хоча вона ще офіційно невідкрита і трохи недороблена, але на маршруті вже є стенди та розчищена дорога. Минулого літа ми вже ходили цим маршрутом, але отоді на ньому дійсно нічого не було.








Як завжди цікаві розповіді від Андрія)))


Стежка приводить нас до наступної, саме отієї нової по Бондарівському болоту.


Я вириваюся вперед, мені дуже цікаво роздивитися, що тут і до чого.


Поки що навколо настилу сухо, лише де-не-де можна побачити воду, але весною, за словами Андрія вода скоріш за все покриє настил.




Стежка дійсно крута, це новий рівень, дуже классно йти по настилу з дощок, бачити як вони завертають, а за поворотом тебе несподівано очікує оглядовий майданчик.








А отак зараз виглядають півники сибірські)


Поява цієї стежки стала можлива за рахунок фінансування, так нарешті хоч трохи грошей виділили на щось потрібне і корисне. Дошки пропитані спеціальним розчином, який захищатиме їх від вологи.
По задуму ми мали з цього місця помилуватися зходом сонця, але не склалося((( Небо стало сірим і лиш де-не-де пробивалися сонячні промені. Ще один майданчик, думаю влітку тут взагалі буде шикарно.
















І ми виходимо на екостежку «Журавлинна». Задумка в тому, що всі три стежки зв'язані між собою, тобто, навіть приїхавши сама до парку, людина зможе вільно пройти всі три стежки, переходячи з однієї на іншу, або якщо буде необхідність легко зійти з маршруту і повернутися до офісу парку чи дороги.


Ще одне оновлення — це міце для відпочинку та розведення багаття, з'явився дах, тепер тут стало зитишніше та зручніше.


А отой будиночок — така собі міні квартирка, тут навіть одна родина ночувала. Я подерлася подивитися, що там всередині. Виявилося досить пристойно, при наявності спальника та каремата можна спокійно там заночувати, тим паче, що температура в будиночку виявилася значно вищою ніж на вулиці, а через скляне вікно відкривалися прекрасні види на болото)))




Темнішає і холоднішає, тож повертаємо назад до музею, де в романтично містичній атмосфері нас вже чекав з гарячою рибною юшкою Ярослав Козак.






Злопавши аж дві порції юшки та плову










найсміливіши висипали на вулицю до багаття готувати шампіньйони, смажити перепелів та варити чай з чагою та айвою.








На вулиці було реально холодно, до того ж сильний вітер не давав змогу жаритися перепілкам, тож довелося досмажувати їх у печі музею))))


Вечір виявися настільки теплим, містичним, дружнім та смачним, що ми ледве вибралися з парку і повернулися в Київ навіть пізніше зазначеного часу)))


Андрій мене питав скільки разів я вже відвідувала парк, але я не пам'тала, тому вдома порахувала альбоми і виявила, що не так і багато, ця мандрівка була лише сьомою. Вперше до Міжрічинського я потрапила у 2010 році, а потім приїхала сюди вдруге лише взимку 2014. Після того я стала відвідувати парк десь два рази  на рік.  Тут красиво, цікаво, з'являються нові офігенні екостежки та і просто послухати Андрія одно задоволення. А тут виявила, що за сім разів жодного разу не була на Святому озері(((( Наступного року хочу виправити це недорозуміння.
Поїхали наступного разу разом!

Tags: ,

Leave a comment